Колупа́ти піч (ко́мин) — виконувати обрядову дію під час сватання (про дівчину).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
колупати — (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), виколупувати, виколупати, виколупнути, проколупувати, проколупати, копирсати, шпортати; довбати, довбти (перев. робити отвір, заглиблення тощо); колупатися (в чому видаляти зсередини чогось… … Словник синонімів української мови
колупати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
жобати — колупати, рити … Лемківський Словничок
доколупувати — ую, уєш, недок., доколупа/ти, а/ю, а/єш. док., перех. Закінчувати колупати; колупати до кінця … Український тлумачний словник
колупа — содранная и высушенная древесная кора , колупать, аю, укр. колупати, блр. клупаць, клупiць – то же, клупiна очистки , др. русск. колупати (воскъ), грам. 1531 г. (Папьерский 361), Домостр. Заб. 169. Из ко (в кто) и лупить; см. Мi. ЕW 176;… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
виколупувати — ую, уєш, недок., ви/колупати, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що небудь. || Колупаючи, робити виїмку в чому небудь … Український тлумачний словник
длубати — аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1) Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого небудь, руйнувати його поверхню. 2) Те саме, що колупати 2) … Український тлумачний словник
колупаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до колупати … Український тлумачний словник
колупання — я, с. Дія за знач. колупати і колупатися … Український тлумачний словник
колупатися — а/юся, а/єшся, недок., розм. 1) Те саме, що колупати 2). 2) перен. Поратися біля чого небудь загайного, налагоджуючи, ремонтуючи. 3) перен. Робити справу, яка вимагає копіткої та довготривалої праці; робити що небудь дуже повільно або невміло … Український тлумачний словник
